розміняти

Розміняти, -няю, -єш

гл. Размѣнять. Розміняє карбованця, — йде до коршми пити. Чуб. V. 964.

Значення в інших словниках

1. розміняти — розміня́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розміняти — див. розмінювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розміняти — РОЗМІНЯ́ТИ див. розмі́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. розміняти — розмі́нювати / розміня́ти честь на п’ятаки́ що. Бути дріб’язковим заради власної користі, вигоди. Майор внутрішніх військ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмінюють на п’ятаки, йому пенсії вистачає. Та ще ж і дружина вносить свій пай (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
5. розміняти — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. розміняти — Розміня́ти, -ня́ю, -ня́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розміняти — РОЗМІНЯ́ТИ див. розмі́нювати.  Словник української мови в 11 томах