розсуд —
[розсуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў
Орфоепічний словник української мови
розсуд —
-у, ч. 1》 Рішення, висновок. На свій (власний, твій і т. ін.) розсуд — згідно зі своїм (власним, твоїм і т. ін.) рішенням, розумінням чого-небудь. 2》 Розмірковування, роздум. 3》 Те саме, що розум 1), 2). 4》 Суд.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розсуд —
РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. 2. Розмірковування, роздум. Вести розсуди; Діяти без особливих розсудів. 3. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бий його, сину, бий усіх!- кричав, втративши розсуд, старий Шумейко (А.
Словник української мови у 20 томах
розсуд —
на ро́зсуд чий. Згідно з рішенням, позицією, думкою кого-небудь. Це вже, як на його, Яреми Дуги, розсуд, то кричуща безгосподарність (І. Сочивець); — Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження (листівок). Одну наклеїти на майдані.
Фразеологічний словник української мови
розсуд —
РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше.
Словник синонімів української мови
розсуд —
РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради Української РСР за її розсудом або на вимогу однієї третини депутатів Верховної Ради (Конст. УРСР, 1969, 11). На свій (вла́сний, твій і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
розсуд —
Розсуд, -ду м. = розсудок 2.
Словник української мови Грінченка