роз’їздитися —
РОЗ’Ї́ЗДИТИСЯ¹ див. роз’ї́жджуватися. РОЗ’Ї́ЗДИТИСЯ², ї́жджуся, ї́здишся, док., розм. Почати багато їздити; захопитися поїздками. Я думала, що ви тепер роз’їздитесь по балах та по забавах з молодою жінкою, а про старих друзів забудете… (Л. Укр., III, 1952, 508). РОЗ’ЇЗДИ́ТИСЯ див. роз’їжджа́тися.
Словник української мови в 11 томах