рудимент —
Рудиме́нт: — залишок [35]
Словник з творів Івана Франка
рудимент —
рудиме́нт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
рудимент —
-а, ч. 1》 біол. Те саме, що Рудиментарний орган (див. рудиментарний). 2》 перен., книжн. Залишок, пережиток того, що зникло.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рудимент —
РУДИМЕ́НТ, а, ч. 1. біол. Те саме, що Рудимента́рний о́рган (див. рудимента́рний). Як відомо, до рудиментів належать недорозвинені й сховані під шкірою очі деяких печерних .. тварин (з наук.-попул. літ.). 2. перен., книжн.
Словник української мови у 20 томах
рудимент —
ПЕРЕЖИ́ТОК (те, що збереглося від минулого; застарілий погляд, уявлення тощо), АНАХРОНІ́ЗМ книжн.; ЗА́ЛИШОК перев. у мн., РЕ́ШТКИ мн., ОСТА́ЧА рідше, ОСТА́ТОК заст., ОСТА́ТКИ мн. заст. (те, що залишилося від минулого); РУДИМЕ́НТ книжн.
Словник синонімів української мови
рудимент —
РУДИМЕ́НТ, а, ч. 1. біол. Те саме, що Рудимента́рний о́рган ( див. рудимента́рний). Як відомо, до рудиментів належать недорозвинені й сховані під шкірою очі деяких печерних.. тварин (Знання.., 3, 1966, 14). 2. перен., книжн.
Словник української мови в 11 томах