рудимент

РУДИМЕ́НТ, а, ч.

1. біол. Те саме, що Рудимента́рний о́рган (див. рудимента́рний).

Як відомо, до рудиментів належать недорозвинені й сховані під шкірою очі деяких печерних .. тварин (з наук.-попул. літ.).

2. перен., книжн. Залишок, пережиток того, що зникло.

У весільній обрядовості на Бойківщині .. збереглися рудименти архаїчних явищ, історія походження яких губиться в глибокій давнині (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. рудимент — Рудиме́нт: — залишок [35]  Словник з творів Івана Франка
2. рудимент — рудиме́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. рудимент — -а, ч. 1》 біол. Те саме, що Рудиментарний орган (див. рудиментарний). 2》 перен., книжн. Залишок, пережиток того, що зникло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рудимент — Залишок  Словник чужослів Павло Штепа
5. рудимент — ПЕРЕЖИ́ТОК (те, що збереглося від минулого; застарілий погляд, уявлення тощо), АНАХРОНІ́ЗМ книжн.; ЗА́ЛИШОК перев. у мн., РЕ́ШТКИ мн., ОСТА́ЧА рідше, ОСТА́ТОК заст., ОСТА́ТКИ мн. заст. (те, що залишилося від минулого); РУДИМЕ́НТ книжн.  Словник синонімів української мови
6. рудимент — Рудиме́нт, -ту; -ме́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рудимент — РУДИМЕ́НТ, а, ч. 1. біол. Те саме, що Рудимента́рний о́рган ( див. рудимента́рний). Як відомо, до рудиментів належать недорозвинені й сховані під шкірою очі деяких печерних.. тварин (Знання.., 3, 1966, 14). 2. перен., книжн.  Словник української мови в 11 томах