рукавиця —
рукави́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
рукавиця —
РУКАВИЦЯ – РУКАВИЧКА Рукавиця, -і, ор. -ею. Виріб з тканини, шкіри, ниток з відділенням для одного великого пальця, який надягають на кисть руки. Рукавичка. 1. Такий виріб з відділенням для всіх пальців. 2. Зменшено-пестлива назва для рукавиці.
Літературне слововживання
рукавиця —
-і, ж. 1》 Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), якого надівають на кисть руки у холод або для роботи. 2》 іст. Металевий футляр, якого надівав рицар на руку під час бою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рукавиця —
РУКАВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Виріб із цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи.
Словник української мови у 20 томах
рукавиця —
ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; викликати когось на поєдинок. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя...
Фразеологічний словник української мови
рукавиця —
РУКАВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи.
Словник української мови в 11 томах