рукавиця
РУКАВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Виріб із цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи.
Ввечері плете [Іван] рукавиці, бавиться з дітками (Панас Мирний);
Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях (Григорій Тютюнник);
Химочка ніколи не носив рукавиць (А. Дімаров);
* У порівн. Ярема блукав по кривулястих вулицях наосліп, немов у вовняній рукавиці (П. Загребельний).
2. іст. Металевий футляр, який надівав рицар на руку під час бою.
Едварду глянув він в лице, Мов кинув блискавицю, Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)