рукавиця
РУКАВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Виріб із цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи.
Ввечері плете [Іван] рукавиці, бавиться з дітками (Панас Мирний);
Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях (Григорій Тютюнник);
Химочка ніколи не носив рукавиць (А. Дімаров);
* У порівн. Ярема блукав по кривулястих вулицях наосліп, немов у вовняній рукавиці (П. Загребельний).
2. іст. Металевий футляр, який надівав рицар на руку під час бою.
Едварду глянув він в лице, Мов кинув блискавицю, Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рукавиця — рукави́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рукавиця — РУКАВИЦЯ – РУКАВИЧКА Рукавиця, -і, ор. -ею. Виріб з тканини, шкіри, ниток з відділенням для одного великого пальця, який надягають на кисть руки. Рукавичка. 1. Такий виріб з відділенням для всіх пальців. 2. Зменшено-пестлива назва для рукавиці. Літературне слововживання
- рукавиця — -і, ж. 1》 Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), якого надівають на кисть руки у холод або для роботи. 2》 іст. Металевий футляр, якого надівав рицар на руку під час бою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рукавиця — ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; викликати когось на поєдинок. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя... Фразеологічний словник української мови
- рукавиця — Рукави́ця, -ці, -цею; -ви́ці, -ви́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рукавиця — РУКАВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи. Словник української мови в 11 томах