рукавиця

РУКАВИЦЯ – РУКАВИЧКА

Рукавиця, -і, ор. -ею. Виріб з тканини, шкіри, ниток з відділенням для одного великого пальця, який надягають на кисть руки.

Рукавичка. 1. Такий виріб з відділенням для всіх пальців. 2. Зменшено-пестлива назва для рукавиці.

Як частина рицарського обладунку, а також у боксерів – рукавичка і рукавиця.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

рукавиця — рукави́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
рукавиця — -і, ж. 1》 Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), якого надівають на кисть руки у холод або для роботи. 2》 іст. Металевий футляр, якого надівав рицар на руку під час бою. Великий тлумачний словник сучасної мови
рукавиця — РУКАВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Виріб із цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи. Словник української мови у 20 томах
рукавиця — ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; викликати когось на поєдинок. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя... Фразеологічний словник української мови
рукавиця — Рукави́ця, -ці, -цею; -ви́ці, -ви́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рукавиця — РУКАВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи. Словник української мови в 11 томах