рукавець

РУКАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Зменш.-пестл. до рука́в.

Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Леся Українка);

Рукавці річки вузенькі, як протоптані в осоці тінисті стежки (С. Тудор);

Я ішов по дну яру і зазиряв у кожен рукавець, розшукуючи Суничну галявину (В. Дрозд).

2. заст. Торбинка.

Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (І. Франко);

Дуже захворіла сестра Марія, простудилась, злягла і не встає. Кликали ворожку, хоч і не помоглося, а рукавець борошна віддай (П. Колесник);

Параска вхопила рукавець із сушнею і тінню майнула під вікном (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. рукавець — рукаве́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рукавець — -вця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до рукав. 2》 заст. Торбинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рукавець — РУКАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до рука́в. Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. рукавець — Рукав, -ва м. 1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625.  Словник української мови Грінченка