рукавець
РУКАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до рука́в.
Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Л. Укр., III, 1952, 643);
Рукавці річки вузенькі, як протоптані в осоці тінисті стежки (Тудор, Народження, 1941, 149).
2. заст. Торбинка.
Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Фр., VIII, 1952, 61);
Дуже захворіла сестра Марія, простудилась, злягла і не встає. Кликали ворожку, хоч і не помоглося, а рукавець борошна віддай (Кол., Терен.., 1959, 115).
Словник української мови (СУМ-11)