1. Словник української мови в 11 томах

рукавець

РУКАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Зменш.-пестл. до рука́в.

Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Л. Укр., III, 1952, 643);

Рукавці річки вузенькі, як протоптані в осоці тінисті стежки (Тудор, Народження, 1941, 149).

2. заст. Торбинка.

Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Фр., VIII, 1952, 61);

Дуже захворіла сестра Марія, простудилась, злягла і не встає. Кликали ворожку, хоч і не помоглося, а рукавець борошна віддай (Кол., Терен.., 1959, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рукавець — рукаве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рукавець — -вця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до рукав. 2》 заст. Торбинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рукавець — РУКАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до рука́в. Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Леся Українка); Рукавці річки вузенькі, як протоптані в осоці тінисті стежки (С. Словник української мови у 20 томах
  4. рукавець — Рукав, -ва м. 1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625. Словник української мови Грінченка