рукавець

Рукав, -ва

м.

1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. Ном. № 1095.

2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. Сумск. у.

3) Часть начиння. Конст. у. ум. рукавець, рукавчик, рукавочок, рукавонько. Чуб. V. 606, 208.

Значення в інших словниках

1. рукавець — рукаве́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рукавець — -вця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до рукав. 2》 заст. Торбинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рукавець — РУКАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до рука́в. Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Леся Українка); Рукавці річки вузенькі, як протоптані в осоці тінисті стежки (С.  Словник української мови у 20 томах
4. рукавець — РУКАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до рука́в. Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах