Значення в інших словниках
-
рюма —
рю́ма іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
рюма —
див. плаксивий
Словник синонімів Вусика
-
рюма —
-и, ч. і ж., розм. Плаксива людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рюма —
РЮ́МА, и, ч. і ж., розм. Плаксива людина. – Ану, Васильку, .. перекриви оту рюму (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
-
рюма —
розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. (Варка:) Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); (Василь:) Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!..
Фразеологічний словник української мови
-
рюма —
ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи.
Словник синонімів української мови
-
рюма —
РЮ́МА, и, ч. і ж., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Мирний, IV, 1955, 71).
Словник української мови в 11 томах
-
рюма —
Рюма, -ми об. Плакса. см. рюмса.
Словник української мови Грінченка