рятівниця —
рятівни́ця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
рятівниця —
-і. Жін. до рятівник 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
рятівниця —
РЯТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до рятівни́к 1. [В'язень:] Одважна рятівнице, прости мені, що я так мало шани і дяки склав тобі (Леся Українка); І Віра Павлівна, мов ювелір, корписалася в потрощеному суглобі, складаючи його дрібні частинки...
Словник української мови у 20 томах
рятівниця —
РЯТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до рятівни́к 1. [В’язень:] Одважна рятівнице, прости мені, що я так мало шани і дяки склав тобі (Л. Укр., II, 1951, 189); Радянська Армія — рятівниця поневолених народів Європи (Рад. літ-во, 11, 1949, 22).
Словник української мови в 11 томах