рятівниця
РЯТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до рятівни́к 1.
[В’язень:] Одважна рятівнице, прости мені, що я так мало шани і дяки склав тобі (Л. Укр., II, 1951, 189);
Радянська Армія — рятівниця поневолених народів Європи (Рад. літ-во, 11, 1949, 22).
Словник української мови (СУМ-11)