рятівничий
РЯТІВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що рятівни́й 2.
Прохор виринув попереду, одрізавши йому [Карпові] шлях до рятівничого берега (Шиян, Баланда, 1957, 153);
Інженер зорганізував рятівничу команду з дачників.. Віддавши відповідні розпорядження, кинувся сам у вогонь — рятувати машини (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 309).
Словник української мови (СУМ-11)