1. Словник української мови в 11 томах

рятівниця

РЯТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до рятівни́к 1.

[В’язень:] Одважна рятівнице, прости мені, що я так мало шани і дяки склав тобі (Л. Укр., II, 1951, 189);

Радянська Армія — рятівниця поневолених народів Європи (Рад. літ-во, 11, 1949, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рятівниця — рятівни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рятівниця — -і. Жін. до рятівник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рятівниця — РЯТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до рятівни́к 1. [В'язень:] Одважна рятівнице, прости мені, що я так мало шани і дяки склав тобі (Леся Українка); І Віра Павлівна, мов ювелір, корписалася в потрощеному суглобі, складаючи його дрібні частинки... Словник української мови у 20 томах
  4. рятівниця — Рятівни́ця, -ці; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)