рятівниця

РЯТІВНИ́ЦЯ, і, ж.

Жін. до рятівни́к 1.

[В'язень:] Одважна рятівнице, прости мені, що я так мало шани і дяки склав тобі (Леся Українка);

І Віра Павлівна, мов ювелір, корписалася в потрощеному суглобі, складаючи його дрібні частинки, а Циркуляркін терпляче зносив пекучий біль, часом лиш скрегочучи зубами, щоб мимовільним стогоном не завадити добрій лікарці, у яку щиро повірив як у свою рятівницю (Б. Антоненко-Давидович);

Хлопець припав до землі-рятівниці, й земля не відпускала, рятуючи (з газ.);

На весь свій велетенській зріст ішов насупроти ворогів, не думаючи, що якась гаряча куля, прониже груди чи крива турецька шаблюка розкрає йому навпіл голову. А може, він і шукав для себе смерті-рятівниці? (В. Малик);

* Образно. Лави жадаючих порятунку геть поріділи до ночі, а тих, що уникнули кари і втримались на воді, була така мізерія, що коли спустилася вона, нічка-рятівниця, на землю та сховала втікачів від лихого ока, авари вдовольнилися, мабуть, тим, що вчинили за дня, і махнули на решту полонених рукою (Д. Міщенко);

Столітній Бук. Як тяжко тій бабусеньці-небозі У невідступнім горі і тривозі Складають щасливу казку-рятівницю, Перемагають шалену грозовицю, Аби на цім спмотньому подвір'ї Голодні діти спали у довір'ї, В надії Чугайстерову ласку (П. Воронько).