рятівник
РЯТІВНИ́К, а, ч.
1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь.
Тихович сердечно подякував свому рятівникові (Коцюб., І, 1955, 204);
— Оце ваш рятівник!— сказав Рультен, показуючи на брата. Здивувались прибулі з пароплава, що такий малий хлопець їх врятував (Трубл., І, 1955, 180).
2. Те саме, що рятува́льник.
Він день у день провадив навчання з своїми санітарами й санінструкторами, домагаючись, щоб вони досконало оволоділи професією рятівників людського життя в бою (Кучер, Голод, 1961, 66).
Словник української мови (СУМ-11)