рятівник —
-а, ч. 1》 Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. 2》 Те саме, що рятувальник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рятівник —
РЯТІВНИ́К, а, ч. 1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. Тихович сердечно подякував свому рятівникові (М. Коцюбинський); – Оце ваш рятівник! – сказав Рультен, показуючи на брата.
Словник української мови у 20 томах
рятівник —
РЯТІВНИ́К (той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь), ПОРЯТІВНИ́К, СПАСИ́ТЕЛЬ розм. Вона вже йти не могла, сиділа, обхопивши вербу руками, і.. благально дивилася на свого рятівника (Григорій Тютюнник); Вона гаряче стиснула руку свого порятівника (І.
Словник синонімів української мови
рятівник —
РЯТІВНИ́К, а, ч. 1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. Тихович сердечно подякував свому рятівникові (Коцюб., І, 1955, 204); — Оце ваш рятівник!— сказав Рультен, показуючи на брата.
Словник української мови в 11 томах