рятівник
РЯТІВНИ́К (той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь), ПОРЯТІВНИ́К, СПАСИ́ТЕЛЬ розм. Вона вже йти не могла, сиділа, обхопивши вербу руками, і.. благально дивилася на свого рятівника (Григорій Тютюнник); Вона гаряче стиснула руку свого порятівника (І. Франко); Він витяг її з калюжі! Він її спаситель (Панас Мирний).
РЯТУВА́ЛЬНИК (той, хто займається рятуванням кого-, чого-небудь), РЯТІВНИ́К. У випадку небезпеки відразу подається по радіостанції сигнал рятувальникам (з газети); 112 кращих рятівників.. зібралися на перші республіканські змагання державної рятувально-водолазної служби (з газети).
Словник синонімів української мови