рятівник
РЯТІВНИ́К (той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь), ПОРЯТІВНИ́К, СПАСИ́ТЕЛЬ розм. Вона вже йти не могла, сиділа, обхопивши вербу руками, і.. благально дивилася на свого рятівника (Григорій Тютюнник); Вона гаряче стиснула руку свого порятівника (І. Франко); Він витяг її з калюжі! Він її спаситель (Панас Мирний).
РЯТУВА́ЛЬНИК (той, хто займається рятуванням кого-, чого-небудь), РЯТІВНИ́К. У випадку небезпеки відразу подається по радіостанції сигнал рятувальникам (з газети); 112 кращих рятівників.. зібралися на перші республіканські змагання державної рятувально-водолазної служби (з газети).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рятівник — рятівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- рятівник — РЯТІВНИК – РЯТУВАЛЬНИК Рятівник, -а. Той, хто врятував або рятує когось, щось: рятівник людства, сміливий рятівник. Рятувальник, -а. Той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось: рятувальник на воді, пост рятувальника. Літературне слововживання
- рятівник — Рятувальник, (душі) ур. спаситель. Словник синонімів Караванського
- рятівник — [р'ат'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- рятівник — -а, ч. 1》 Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. 2》 Те саме, що рятувальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рятівник — РЯТІВНИ́К, а, ч. 1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. Тихович сердечно подякував свому рятівникові (М. Коцюбинський); – Оце ваш рятівник! – сказав Рультен, показуючи на брата. Словник української мови у 20 томах
- рятівник — Рятівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рятівник — РЯТІВНИ́К, а, ч. 1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь. Тихович сердечно подякував свому рятівникові (Коцюб., І, 1955, 204); — Оце ваш рятівник!— сказав Рультен, показуючи на брата. Словник української мови в 11 томах