рятівник
РЯТІВНИ́К, а, ч.
1. Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь.
Тихович сердечно подякував свому рятівникові (М. Коцюбинський);
– Оце ваш рятівник! – сказав Рультен, показуючи на брата. Здивувались прибулі з пароплава, що такий малий хлопець їх врятував (М. Трублаїні).
2. Те саме, що рятува́льник.
Він день у день провадив навчання з своїми санітарами й санінструкторами, домагаючись, щоб вони досконало оволоділи професією рятівників людського життя в бою (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)