рятівний
РЯТІВНИ́Й, а́, е́.
1. Те саме, що рятува́льний.
Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер (А. Шиян);
Хлопчик цупко вчепився в кинутий йому рятівний круг (Ю. Мокрієв).
2. Який дає, приносить рятунок або сприяє рятунку.
Ззаду заговорив кулемет. Кущі попереду здалися Варварі рятівним, недосяжним укриттям (Л. Первомайський);
Він подав своєчасно рапорт. Цього рятівного папірця підшили до справи як доказ його юридичної невинуватості (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)