рідина —
рідина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рідини́
Орфографічний словник української мови
рідина —
[р'ідиена] -ни, д. і м. -н'і, мн. -иние, -ин дв'і р'ідиени
Орфоепічний словник української мови
рідина —
-и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газуватим. || Текуча суміш із різних твердих і рідких речовин. Горюча рідина — рідина...
Великий тлумачний словник сучасної мови
рідина —
РІДИНА́, и́, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю.
Словник української мови у 20 томах
рідина —
Один із 3 гол. агрегатних станів речовини; субстанція в цьому стані не має власної форми, але зберігає (при дії не дуже вел. зовнішніх сил) власний об'єм; переохолоджена р. — р. із темп., нижчою від її темп. плавлення; перегріта р. — р. із темп.
Універсальний словник-енциклопедія
рідина —
РІДИНА́, ТЕ́ЧИВО діал., ТЕ́ЧА діал., ПЛИН діал. З-поза столу, з тоненької трубки, збігала темна рідина (Ю. Смолич); Платон.. повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (О. Досвітній); Показалася ропа, себто рідкий чорний плин з нафтовим запахом (І. Франко).
Словник синонімів української мови
рідина —
РІДИНА́, и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
рідина —
Рідина, -ни ж. Жидкость, жижица. Конст. у. см. рідота.
Словник української мови Грінченка