рідина
РІДИНА́, и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним.
Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Янов., II, 1958, 42);
Увійшов хазяїн, витяг руку з кишені і поставив на стіл пляшку з мутною рідиною (Сенч., Опов., 1959, 311);
// Текуча суміш із різних твердих і рідких речовин.
Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була це густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом (Коцюб., І, 1955, 357).
Словник української мови (СУМ-11)