самотній —
[самот(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
самотній —
-я, -є. Те саме, що самітний. || у знач. ім. самотній, -нього, ч.; самотня, -ньої, ж.Людина, яка не має родини або не живе в родині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самотній —
САМО́ТНІЙ, я, є. Прикм. до само́тність. На базарному майдані горить самотній ліхтарик (А. Шиян); Часом яка молодиця прийде по воду до криниці, тихо, риплячи, нахилиться журавель, .. і знов вулиця самотня (Леся Українка); Канікули.
Словник української мови у 20 томах
самотній —
БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
самотній —
САМО́ТНІЙ, я, є. Те саме, що самі́тни́й. На базарному майдані горить самотній ліхтарик (Шиян, Баланда, 1957, 83); Часом яка молодиця прийде по воду до криниці, тихо, риплячи, нахилиться журавель,.. і знов вулиця самотня (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах