самотній
САМО́ТНІЙ, я, є.
Прикм. до само́тність.
На базарному майдані горить самотній ліхтарик (А. Шиян);
Часом яка молодиця прийде по воду до криниці, тихо, риплячи, нахилиться журавель, .. і знов вулиця самотня (Леся Українка);
Канікули. Самотня й німа стоїть школа. Не чути дитячого щебету (Є. Кравченко);
О зорі-очі! Я при сянні вашім Не раз блукав самотній уночі (В. Самійленко);
Був він самотній, як палець, одвічний наймит (Ю. Яновський);
Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів .. навчили його розуміти таємну розмову [вітру] (М. Коцюбинський);
// у знач. ім. само́тній, нього, ч.; само́тня, ньої, ж. Людина, що не має родини або не живе в родині.
Карпова тітка померла – десь у городі служила – стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)