самотність
САМО́ТНІСТЬ, ності, ж.
Властивість і стан за знач. само́тній.
Любить він, мов той орел, самотність, Любить жити сам серед природи (І. Франко);
Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (О. Гончар);
Самотність – це діагноз, бідність – вирок (з газ.);
// Усвідомлення такого стану.
Єдине відчуття, яке жевріло в ньому, – це було гнітюче відчуття самотності (С. Журахович);
Дівчину раптом заполонило почуття самотності (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)