самотність
САМО́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. само́тній.
Любить він, мов той орел, самотність, Любить жити сам серед природи (Фр., XIII, 1954, 330);
Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (Гончар, Таврія.., 1957, 505);
// Усвідомлення такого стану.
Єдине відчуття, яке жевріло в ньому,— це було гнітюче відчуття самотності (Жур., До них іде.., 1952, 17);
Дівчину раптом заполонило почуття самотності (Вол., Озеро.., 1959, 98).
Словник української мови (СУМ-11)