сатир —
сати́р 1 іменник чоловічого роду, істота міфологічна істота; про людину сати́р 2 іменник чоловічого роду, істота метелик; птах
Орфографічний словник української мови
сатир —
-а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія. || перен. Лукава, насмішкувата або хтива людина. 2》 Вид великих денних метеликів. 3》 Птах ряду курячих з двома рогоподібними виростами на голові (живе в Індії, Китаї).
Великий тлумачний словник сучасної мови
сатир —
САТИ́Р, а, ч. 1. В античній міфології – лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія. Сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (І.
Словник української мови у 20 томах
сатир —
сати́р (грец. Σάτυρος) 1. У давньогрецькій міфології божество, наділене рисами похітливості й розбещеності, у римлян – фавн. 2. Переносно – розбещена людина. 3. Різновид великих денних метеликів. 4. Вид куріпок у Північній Індії.
Словник іншомовних слів Мельничука
сатир —
САТИ́Р, а, ч. 1. В античній міфології — лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія. Сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр.
Словник української мови в 11 томах
сатир —
(грец.) Скульптурне або живописне зображення давньогрецької міфічної істоти у вигляді людини з тваринними рисами, яка була одним з нижчих божеств, розпутним супутником бога вина Діоніса.
Архітектура і монументальне мистецтво