семантика — Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Значення в інших словниках

семантика — сема́нтика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
семантика — [сеимантиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
семантика — -и, ж. 1》 Значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. 2》 Те саме, що семасіологія. Логічна семантика — розділ математичної та формальної логіки... Великий тлумачний словник сучасної мови
семантика — (грам.) зміст, змістовність, тямка, тямкість, див. значення Словник чужослів Павло Штепа
семантика — СЕМА́НТИКА, и, ж. 1. Значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. Спільним у семантиці всіх дієслівних утворень є вираження динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об'єкта дії (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
семантика — сема́нтика (від грец. σημαντικός – означальний) 1. Розділ мовознавства, що вивчає значення слів та виразів і зміну цих значень. Інша назва – семасіологія. 2. Значення (слова, виразу). Словник іншомовних слів Мельничука
семантика — В широкому значенні — наука про мову (семіотика), у вузькому — дисципліна, яка вивчає значення мовних виразів (розділ семіотики). Універсальний словник-енциклопедія
семантика — див. семантика у логіці Філософський енциклопедичний словник
семантика — СЕМА́НТИКА, и, ж. 1. Значення мовних одиниць — окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. Спільним у семантиці всіх дієслівних утворень є вираження динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об’єкта дії (Сучасна укр. літ. м.. Словник української мови в 11 томах
семантика — рос. семантика 1. Складова лінгвістики, що розглядає співвідношення між елементами мови та їх смисловими значеннями. 2. Загальний смисл знака або тексту. Eкономічна енциклопедія
семантика — (грец. — означення) Розкриття змісту, який втілюється в архітектурі й мистецтві пластичними формами, просторовими осередками, їх сполученням. Архітектура і монументальне мистецтво