семантика
СЕМА́НТИКА, и, ж.
1. Значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо.
Спільним у семантиці всіх дієслівних утворень є вираження динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об'єкта дії (з наук. літ.);
Семантика слова – річ нестала. Вона змінюється в часі, не кажучи вже про те, що відбувається зі словом при перенесенні його в іншу мову (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що семасіоло́гія.
△ (1) Логі́чна сема́нтика – розділ математичної та формальної логіки, що вивчає взаємовідношення між виразами мови і позначуваними ними поняттями чи судженнями.
Словник української мови (СУМ-20)