семантика

СЕМА́НТИКА, и, ж.

1. Значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо.

Спільним у семантиці всіх дієслівних утворень є вираження динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об'єкта дії (з наук. літ.);

Семантика слова – річ нестала. Вона змінюється в часі, не кажучи вже про те, що відбувається зі словом при перенесенні його в іншу мову (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що семасіоло́гія.

△ (1) Логі́чна сема́нтика – розділ математичної та формальної логіки, що вивчає взаємовідношення між виразами мови і позначуваними ними поняттями чи судженнями.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семантика — сема́нтика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. семантика — [сеимантиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  3. семантика — -и, ж. 1》 Значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. 2》 Те саме, що семасіологія. Логічна семантика — розділ математичної та формальної логіки... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. семантика — (грам.) зміст, змістовність, тямка, тямкість, див. значення Словник чужослів Павло Штепа
  5. семантика — сема́нтика (від грец. σημαντικός – означальний) 1. Розділ мовознавства, що вивчає значення слів та виразів і зміну цих значень. Інша назва – семасіологія. 2. Значення (слова, виразу). Словник іншомовних слів Мельничука
  6. семантика — В широкому значенні — наука про мову (семіотика), у вузькому — дисципліна, яка вивчає значення мовних виразів (розділ семіотики). Універсальний словник-енциклопедія
  7. семантика — див. семантика у логіці Філософський енциклопедичний словник
  8. семантика — Сема́нтика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. семантика — СЕМА́НТИКА, и, ж. 1. Значення мовних одиниць — окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. Спільним у семантиці всіх дієслівних утворень є вираження динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об’єкта дії (Сучасна укр. літ. м.. Словник української мови в 11 томах
  10. семантика — рос. семантика 1. Складова лінгвістики, що розглядає співвідношення між елементами мови та їх смисловими значеннями. 2. Загальний смисл знака або тексту. Eкономічна енциклопедія
  11. семантика — (грец. — означення) Розкриття змісту, який втілюється в архітектурі й мистецтві пластичними формами, просторовими осередками, їх сполученням. Архітектура і монументальне мистецтво