сержант —
сержа́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
сержант —
[сеиржант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
Орфоепічний словник української мови
сержант —
-а, ч. В армії, міліції – звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. || іст. У дореволюційній армії 18 ст. – піхотний унтер-офіцер.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сержант —
Наддесятник, див. фельдфебель
Словник чужослів Павло Штепа
сержант —
СЕРЖА́НТ, а, ч. В армії, міліції – звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета...
Словник української мови у 20 томах
сержант —
сержа́нт (франц. sergent, від лат. serviens – службовець) військове звання молодшого командного складу Збройних Сил СРСР та в ряді ін. країн. В СРСР існують звання молодший С., сержант і старший сержант.
Словник іншомовних слів Мельничука
сержант —
СЕРЖА́НТ, а, ч. В армії, міліції — звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета...
Словник української мови в 11 томах