сержант
СЕРЖА́НТ, а, ч.
В армії, міліції – звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання.
Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшиною мінометної батареї (з наук. літ.);
Він почав війну сержантом, А майором закінчив! (І. Нехода);
Сержант міліції, якого підсадили до нас, час від часу кректав: – Ну й погодка!.. (І. Муратов);
// іст. В армії XVIII ст. – піхотний унтер-офіцер.
Він був страшнійший [страшніший] од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський).
(1) Моло́дший сержа́нт – перше звання молодшого командного складу.
Молодший сержант Гринін і рядовий Іванов ішли дозорною стежкою, уважно перевіряючи місцевість вздовж лінії кордону (з публіц. літ.);
(2) Ста́рший сержа́нт – третє військове звання молодшого командного складу.
– Тікай, поки цілий! – закричав у телефон старший сержант сибіряк Дубровін, що замінив пораненого Пахомова (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)