симпатія —
[сиемпат'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
симпатія —
-ї, ж. 1》 Почуття приязні, прихильності, доброзичливості до кого-, чого-небудь; прот. антипатія. || перев. мн. Теплі, ніжні почуття; уподобання. 2》 розм. Про людину, яка користується чиєюсь прихильністю; улюбленець; коханий (кохана), любий (люба).
Великий тлумачний словник сучасної мови
симпатія —
Спочув, прихильність. (див. противн. антипатія)
Словник чужослів Павло Штепа
симпатія —
СИМПА́ТІЯ, ї, ж. 1. Почуття приязні, прихильності, доброзичливості до кого-, чого-небудь; протилежне антипатія. Не вважаючи на неласкаве вітання, Раїса зразу почула симпатію до цеї старосвітської фігури в чорній міщанській одежі (М.
Словник української мови у 20 томах
симпатія —
симпа́тія особа протилежної статі, яка викликає симпатію, почуття закоханості (м, ср, ст): Голосово дібрані учні при звуках мандолін і ґітар влаштовували під вікнами своїх дівчат (“симпатій”) вечірні концерти-серенади (Цьонка) ◊ тішитися симпа́тією → тішитися
Лексикон львівський: поважно і на жарт
симпатія —
симпа́тія (від грец. συμπάθεια – співчуття) 1. Почуття прихильності, доброзичливості до кого-небудь. Протилежне – антипатія. 2. Переносно – людина, яка користується чиєюсь прихильністю.
Словник іншомовних слів Мельничука
симпатія —
СИМПА́ТІЯ, ї, ж. 1. Почуття приязні, прихильності, доброзичливості до кого-, чого-небудь; протилежне антипатія. Не вважаючи на неласкаве вітання, Раїса зразу почула симпатію до цеї старосвітської фігури в чорній міщанській одежі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах