симпатія
СИМПА́ТІЯ, ї, ж.
1. Почуття приязні, прихильності, доброзичливості до кого-, чого-небудь; протилежне антипатія.
Не вважаючи на неласкаве вітання, Раїса зразу почула симпатію до цеї старосвітської фігури в чорній міщанській одежі (М. Коцюбинський);
До Юлі Варя почувала тепер і повагу, і велику симпатію (О. Донченко);
Його рівна весела вдача завоювала симпатію всіх (М. Трублаїні);
// перев. мн. Теплі, ніжні почуття; уподобання.
Незабаром побачила [Ганна], що задля Гордія мусила вректися багатьох своїх звичок та симпатій (Б. Грінченко);
Хоч його симпатії були на козацькому боці, але він зовсім не бажав підкреслювати цього (З. Тулуб).
2. розм. Про людину, яка користується чиєюсь прихильністю; улюбленець; коханий (кохана), любий (люба).
– У тебе в селі є симпатія? (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)