скоротити —
скороти́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
скоротити —
[скоротитие] -роучу, -отиеш; нак. -ти, -роут'іт'
Орфоепічний словник української мови
скоротити —
див. скорочувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скоротити —
СКОРОТИ́ТИ див. скоро́чувати.
Словник української мови у 20 томах
скоротити —
ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
скоротити —
СКОРОТИ́ТИ див. скоро́чувати.
Словник української мови в 11 томах
скоротити —
Скоротити см. скорочувати.
Словник української мови Грінченка