скрипка —
Грати першу скрипку чи головну? Фразеологічний зворот грати першу скрипку передає зміст “мати найбільше значення, бути найвпливовішим у якійсь справі”. “Першу скрипку завжди грає Коваль” (Вадим Собко).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
Скрипка —
Скри́пка прізвище
Орфографічний словник української мови
скрипка —
-и, ж. Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром. Перша скрипка — скрипаль, який виконує у струнному або симфонічному оркестрі перший голос, найбільш виразний і важливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скрипка —
(від стросл. скрипати, іт. violino) — струнний смичковийнайвищий за теситурою інструмент з скрипкової родини смичкових. Стрій струн — g, d1, a1, e2. Діапазон С. становить понад 4 октав. Довжина повної...
Словник-довідник музичних термінів
скрипка —
СКРИ́ПКА, и, ж. Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром. Іде [Настуся] недалечко, рве барвінок, квічається [заквітчується] і співає. А сотник налагоджує скрипку (Т.
Словник української мови у 20 томах
скрипка —
Коби скрипка, коби бас, то підскочу виїде вас. Іронія з дівчини, що лінива до роботи, а дуже охоча до гуляння. Коби скрипка, та й цимбали, то підскочу до повали. Значіння, що й попереднє про хлопця.
Приповідки або українсько-народня філософія
скрипка —
Струнний смичковий музичний інструмент (хордофон) з 4 струнами, настроєними у квінтах (g, d1, a1, e2); формою та звуковим властивостям с. завдячує скрипникарським школам XVI-XVII ст.
Універсальний словник-енциклопедія
скрипка —
пе́рша скри́пка. Основна, найважливіша роль у чому-небудь. Десь далеко забриніла перша скрипка-соловей (Г. Чупринка); Звичайно, перша скрипка, як завжди, належала ксьондзові.
Фразеологічний словник української мови
скрипка —
СКРИ́ПКА (музичний інструмент), ВІОЛІ́НА, СКРИПИ́ЦЯ розм. Один парубок прийшов з скрипкою, швиденько направив її.. і скрипка пристала незабаром до сопілки (І. Нечуй-Левицький); Ридає вночі віоліна. О, музико, серце не край (В.
Словник синонімів української мови
скрипка —
СКРИ́ПКА, и, ж. Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром. Іде [Настуся] недалечко, рве барвінок, квічається [заквітчується] і співає. А сотник налагоджує скрипку (Шевч.
Словник української мови в 11 томах