Значення в інших словниках
-
славетний —
(який має відому славу) славний, славнозвісний, знаменитий, прославлений, (став знаменитим небувалими вчинками) легендарний.
Словник синонімів Полюги
-
славетний —
славе́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
славетний —
Уславлений, славнозвісний, світової слави, славний на весь світ, широкославний, сил. легендарний, зап. знаменитий.
Словник синонімів Караванського
-
славетний —
[славетнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
славетний —
-а, -е. 1》 Який має широку славу, популярність; знаменитий. || Добре відомий багатьом, усім. || Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін. || Пов'язаний з героїчними ділами, подвигами. || Який прославляє кого-небудь. 2》 розм. Гідний поваги, пошани.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
славетний —
СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який мав широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік, – от цілком так, як город [місто] там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
славетний —
ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ підсил., ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙ рідше.
Словник синонімів української мови
-
славетний —
СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який мав широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік,— от цілком так, як город там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Гр.
Словник української мови в 11 томах
-
славетний —
Славетний, -а, -е 1) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. К. Опов. 119.
Словник української мови Грінченка