служка —
слу́жка 1 іменник чоловічого роду, істота слуга в монастирі або в архієрея слу́жка 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота слуга арх.
Орфографічний словник української мови
служка —
див. СЛУГА.
Словник синонімів Караванського
служка —
-и. 1》 ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). 2》 тільки ч. Слуга в монастирі або в архієрея.
Великий тлумачний словник сучасної мови
служка —
СЛУ́ЖКА, и. 1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). [Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (І.
Словник української мови у 20 томах
служка —
СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст.
Словник синонімів української мови
служка —
СЛУ́ЖКА, и. 1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). [Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (К.
Словник української мови в 11 томах
служка —
Служка, -ки ж. ум. отъ, слуга. Драг. 52. Служка на служку, а пану трясця. Ном. № 1311. Ой служки кажуть: наш то пан где. АД. І. 6.
Словник української мови Грінченка