служка

СЛУ́ЖКА, и.

1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.).

[Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (І. Карпенко-Карий);

Знайома уже молодиця-служка увійшла, розставила стіл серед хати; накрила, настановила тарілок і знову вийшла (Панас Мирний);

Євген оглянувся: на порозі стояли дві молоді служки (М. Стельмах);

Опанас Грінчук, нащадок нужденних ріпників, розповів мені, що він служив колись служкою в одній кав'ярні у Львові (В. Кучер);

Ранком ми лагодились іти до староства, коли служка готелю повідомила нас, що в коридорі чекає на паню [пані] швачка (Олесь Досвітній);

Пишна галерея прихильників і служок грошового мішка .. вийшла з-під пера Тобілевича (М. Рильський);

За католицькою церквою тягнуться й інші чорносутанні служки імперіалізму, в тому числі уніатські банкрути (Ю. Мельничук).

2. тільки ч. Слуга в монастирі або в архієрея.

– Я роду козачого, – усе .. йому розказав. Він [його преосвященство] слухав, поглядав на мене, поглядав на свого служку (Марко Вовчок);

Монастирські служки, схожі на чорне гайвороння, чистили й розмітали від снігу доріжки (П. Панч);

Після виходу з в'язниці він покаявся і пішов служкою в Лавру (Ю. Смолич);

* У порівн. Обніс [Черевань] усіх; не минув і Василя Невольника, хоч той стояв собі оддалік, мов у монастирі служка перед ігуменом (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. служка — слу́жка 1 іменник чоловічого роду, істота слуга в монастирі або в архієрея слу́жка 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота слуга арх.  Орфографічний словник української мови
2. служка — див. СЛУГА.  Словник синонімів Караванського
3. служка — -и. 1》 ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). 2》 тільки ч. Слуга в монастирі або в архієрея.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. служка — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст.  Словник синонімів української мови
5. служка — Слу́жка, -жки, -жці; слу́жки, -жок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. служка — СЛУ́ЖКА, и. 1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). [Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (К.  Словник української мови в 11 томах
7. служка — Служка, -ки ж. ум. отъ, слуга. Драг. 52. Служка на служку, а пану трясця. Ном. № 1311. Ой служки кажуть: наш то пан где. АД. І. 6.  Словник української мови Грінченка