служник

СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст.

Слуга (у 1, 2 знач.).

Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в'юки з бавовною (З. Тулуб);

Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки (А. Хижняк);

У великому, добре освітленому залі вешталися служники, прибираючи посуд після вечірнього чаю (С. Добровольський);

Мавродін покликав служника, котрий вибіг з кофейні, гарної, як мавританська капличка (І. Нечуй-Левицький).

(1) Служни́к це́ркви – те саме, що Служи́тель це́ркви (див. це́рква).

– Якщо старий – служник святої церкви, шана мусить бути подвійна, бо в його особі ти ображаєш святу церкву (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. служник — служни́к іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. служник — -а, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. служник — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст.  Словник синонімів української мови
4. служник — СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в’юки з бавовною (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах