служниця

СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж.

У поміщицькому та буржуазному побуті – жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь.

Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Леся Українка);

Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (З. Тулуб);

Біля ґанку дві служниці на снігу чистили віниками величезний барвистий .. килим (А. Головко);

* Образно. Доля йому посміхалася. Він тягнувся до неї обома руками, хотів швидше оволодіти нею і зробити її своєю служницею (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. служниця — служни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. служниця — Слуга, служебка, служебниця, служка, (в покоях) покоївка, (в гаремі) одаліска.  Словник синонімів Караванського
3. служниця — [служниц'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
4. служниця — -і, ж. 1》 Жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. 2》 перен. Те, що служить інтересам кого-, чого-небудь, сприяє якійсь справі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.  Словник синонімів української мови
6. служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж. 1. У поміщицькому та буржуазному побуті — жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах