служниця

СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж.

1. У поміщицькому та буржуазному побуті — жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь.

Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Л. Укр., III, 1952, 649);

Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7);

Біля ганку дві служниці на снігу чистили віниками величезний барвистий.. килим (Головко, II, 1957, 480);

*Образно. Доля йому посміхалася. Він тягнувся до неї обома руками, хотів швидше оволодіти нею і зробити її своєю служницею (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 33).

2. перен. Те, що служить інтересам кого-, чого-небудь, сприяє якійсь справі.

Католицька церква стала служницею міжнародного імперіалізму (Мельн., Обличчя.., 1960, 11);

Буржуазна етнопсихологія, що виникла на основі вимог наукового розвитку, продовжувала розвиватися в епоху імперіалізму під впливом реакційних суспільних запитів імперіалістів, поступово перетворюючись на їхню сумлінну служницю (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 33).

Значення в інших словниках

1. служниця — служни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. служниця — Слуга, служебка, служебниця, служка, (в покоях) покоївка, (в гаремі) одаліска.  Словник синонімів Караванського
3. служниця — [служниц'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
4. служниця — -і, ж. 1》 Жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. 2》 перен. Те, що служить інтересам кого-, чого-небудь, сприяє якійсь справі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж. У поміщицькому та буржуазному побуті – жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Леся Українка); Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (З.  Словник української мови у 20 томах
6. служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.  Словник синонімів української мови