служниця
СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж.
У поміщицькому та буржуазному побуті – жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь.
Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Леся Українка);
Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (З. Тулуб);
Біля ґанку дві служниці на снігу чистили віниками величезний барвистий .. килим (А. Головко);
* Образно. Доля йому посміхалася. Він тягнувся до неї обома руками, хотів швидше оволодіти нею і зробити її своєю служницею (М. Ю. Тарновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- служниця — служни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- служниця — Слуга, служебка, служебниця, служка, (в покоях) покоївка, (в гаремі) одаліска. Словник синонімів Караванського
- служниця — [служниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- служниця — -і, ж. 1》 Жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. 2》 перен. Те, що служить інтересам кого-, чого-небудь, сприяє якійсь справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал. Словник синонімів української мови
- служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж. 1. У поміщицькому та буржуазному побуті — жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах