служник
СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст.
Слуга (у 1, 2 знач.).
Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в'юки з бавовною (З. Тулуб);
Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки (А. Хижняк);
У великому, добре освітленому залі вешталися служники, прибираючи посуд після вечірнього чаю (С. Добровольський);
Мавродін покликав служника, котрий вибіг з кофейні, гарної, як мавританська капличка (І. Нечуй-Левицький).
(1) Служни́к це́ркви – те саме, що Служи́тель це́ркви (див. це́рква).
– Якщо старий – служник святої церкви, шана мусить бути подвійна, бо в його особі ти ображаєш святу церкву (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- служник — служни́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- служник — -а, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- служник — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
- служник — СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в’юки з бавовною (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах