служник

Значення в інших словниках

1. служник — служни́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. служник — СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в'юки з бавовною (З. Словник української мови у 20 томах
3. служник — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
4. служник — СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в’юки з бавовною (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах